Екскурсія на Хорошевське городище

Знайомство з археологічними пам’ятками під час дистанційного навчання – важлива частина підготовки майбутнього вчителя історії. Вона може стати особливо цікавою та привабливою, якщо перед нею поставлено справжнє дослідницьке завдання.

5 жовтня 2025 року група студентів, основу якої складали студенти 21 групи нашого факультету виїхали маршрутним автобусом до селища Хорошеве (фото 1). Цікаво відзначити, що для участі в ній троє студентів приїхали здалеку: Уляна – приїхала зі Львова, Ярослав – з Волині, Богдан – із Запоріжжя. Денис був із другом.

Завданням групи було обстеження сучасного стану відомого ще з ХVI ст. давнього городища і пошуки його південної межі – рову та валу, котрі були востаннє описані ще перед ХІІ Археологічним з’їздом, що відбувся у 1902 р. в Харкові. В нас були лише схематичний план того ж часу, сучасні google-мапи, інтуїція та досвід керівника, а також наша таємна зброя – студентка Катерина, котра живе поблизу Хорошевого та непогано знає цей населений пункт.

Спочатку ми оглянути північну частину, де колись розміщувався дівочий монастир (фото 2) та «Гуляй Гору» – місце останніх розкопок 1980-х рр. (фото 3, 4). Потім віднайшли Саржину криницю, котра згадується в писемних джерелах ще з ХVІІ ст. (над нею ще зберігся дерев’яний зруб). Чимало зусиль було прикладено для пошуків загадкового валу, котрий ніхто з археологів не бачив більше 100 років. І його було знайдено (фото 5). Він частково зберігся ділянкою завдовжки 50 м, при висоті до 5 м, а перед ним – рів, котрий за майже тисячу років значно заплив. З внутрішньої частини вал було пошкоджено сучасним глиняним кар’єром, котрий показав його структуру (фото 6): чітко простежуються скіфський на слов’яно-руський періоди його будівництва. Ми зібрали керамічні артефакти та рештки обвугленого дерева, котрі будуть проаналізовані фахівцями.

А ми чекаємо весни, щоби повернутися до Хорошева для проведення справжніх археологічних досліджень. Тепер є про що мріяти!

06.10.2025

Завідувач навчально-науковою

археологічною лабораторією,

доцент кафедри історії України Володимир Колода